Караванська гімназія Люботинськoї міської ради Харківської області

Затверджую

Директор гімназії

Оксана ПОКЛОНСЬКА

ПЛАН ЗАХОДІВ

проведення Дня Гідності та Свободи

в Караванській гімназії

21 листопада 2023

Затверджую

Директор гімназії

Оксана ПОКЛОНСЬКА

ПЛАН ЗАХОДІВ

до 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років

в Караванській гімназії

Екскурсія літературною експозицією «Я - коханого краю біограф і хіба що трохи поет ».

Вірш «Караван»

Ведучий 1.Так образно, поетично змалював наше селище Станіслав Васильович Шумицький – славетний земляк, прекрасний поет, член спілки письменників України і член спілки журналістів. У 1949 році він зі своєю мамою оселився в нашому селищі, де і проживав до своєї смерті.

У 2007 році на фасаді нашої школи відкрито меморіальну дошку українському поету-земляку. На той час у школі було зібрано матеріал про життєвий і творчий шлях Станіслава Шумицького і ми оформили його у таку літературну експозицію

Ведучий 2. Березневими днями ми відзначаємо річницю з дня народження цієї чудової талановитої людини.

Народився Станіслав Шумицький 20 березня 1937 року в м.Саратові в сім’ї військовослужбовця. Батько перед війною служив на західному кордоні. Коли почалася війна, мати з малим Стасиком пробиваються в тил, осідають в Україні. Вже на початку війни одержали похоронку з фронту. Гути, Коломак – місця, де проходило дитинство С.Шумицького.

Ще зовсім маленьким хлопчиком, яким ми його бачимо на цих фото, він був усміхненим, світлим.

А це Станіслав, Стасик зі своєю мамою Галиною Василівною, яка його так завжди називала.

Ведучий 1. З 1949 року, як уже зазначалося,він з мамою оселилися в Каравані, де і закінчив у 1952 році школу, яка тоді була семирічкою.

Це був світло-русий хлопчик, який ні чим не відрізнявся від інших, любив спілкуватися з друзями, багато читав, добре декламував вірші.

Зверніть увагу на світлину, де Станіслав з однокласниками.

Ведучий 2. Але в нього було незвичайне, неповторне, те, чого не було в інших, - потяг до поетичного слова. Уже в школі він був редактором шкільної газети, де з’явилися його перші вірші.А першим слухачем, рецензентом і порадником для нього була вчителька української мови та літератури Євдокія Кузьмівна М’якишева.

Після виходу в 1963 році першої поетичної збірки Станіслав одразу 22 вересня 1963 відправляє її вчительці, зазначивши у листі: “Вважайте кожен вірш і кожен рядок нашим спільним твором. Ви маєте на це право”. Дорогій серцю вчительці вдячний поет присвятив вірш “Спогад”.

Вірш «Спогад»

Ведучий1.А ось спогади про свого учня самої Євдокії Кузьмівни.

«Станіслав був дуже старанним, скромним учнем. Особливо захоплювався мовою і літературою. Дуже любив природу, народні пісні, щиро ставився до людей, але не терпів неуцтво, безсовісність, чванство і відверто засуджував такі риси в людях. До мене звертався за допомогою у написанні поезій, в яких я справляла помилки».

Ведучий 2. Курс за середню школу С.Шумицький здавав екстерном уже в Малинівці (Чугуївського району). До речі, про його старанність у навчанні свідчить і цей, один із тих, що збереглися, похвальний лист за 3 клас Ново – Іванівської семирічної школи.

Після школи він вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Згодом працював в редакціях Дергачівської районної газети, «Ленінська зміна», «Молодь України», «Вечірній Харків». Друкувався в місцевій та республіканській пресі. Його твори публікували журнали «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», «Сибирские огни».

Ведучий 1.Люботин і Караван стали для Станіслава Васильовича другою батьківщиною. У Люботині в районі Перекошки на вул.Леніна (нині вул.Злагоди) проживали дідусь та бабуся: Єременко Василь Якович і Наталія Андріївна, до яких він часто приїжджав у гості. Рано втративши батька Станіслав називав Василя Яковича «дідусем-батьком», завжди приходив до нього за чоловічою підтримкою і порадою. На цій світлині вони разом.

Ведучий 2. Для С.Шумицького Слобожанщина – коханий край.

Чарівна і неповторна природа міста Люботина, міста-саду знайшла своє відображення у його творчості .Про Люботин, Караван, природу рідного краю залишив поезії: “Люботин”, “Караван”, “Рідному місту”, “Хвилинка”, “Околиця” .

Вірш «Люботин»

Ведучий 1. Пізнав С. Шумицький і сімейне щастя, пережив радість народження дочки Мариночки.

На цих світлинах дружина Станіслава з донькою та з онукою Марійкою.

Ведучий 2. Любив С. Шумицький мандрувати караванськими і люботинськими лісами, квітучими луками, милуючись усім живим, спостерігаючи за змінами в природі , складаючи поезії. Радували його і проліски, і ряст, і першоцвіти, і жовті тюльпани, і медок-солодок. Він написав кілька віршів , присвячених цій темі - «Першоцвіти», «Провесінь»,»Червоні маки», «Березень», Веснянка»,«Солов’їна пісня». До цього часу збереглася і криниця, з якої пив чисту , джерельну, кришталеву водицю С.Шумицький і присвятив свій вірш «Криниця».

Вірш «Околиці»

Ведучий 1.У спілкуванні з оточуючими він завжди поводився просто, ввічливо, лагідно. Завжди посміхався щиро, дружньо. Надзвичайна скромність і соромливість – ще одні основні риси С.В.Шумицького . Його однокласники через багато десятків років згадують про нього, як про сміливу і пряму людину, що змушує задуматися, як ми живемо, пригадати, яке коротке життя і яке воно прекрасне. (Спогади про поета)

Ведучий 2.Поета не стало в січні 1974 році, але нас продовжують хвилювати його поезії, око милують рідні слобожанські краєвиди: задумливі гаї , ставочки, обрамлені влітку білим лататтям, предковічні дуби-велетні, дзюркотливі струмочки .

Своє село я бачу білолицим,

Сади квітучі, нові корпуси,

Над ставком розкинулись лози

Повік нам не забуть

Цієї казкової краси

Ведучий 1.Девізом для С.В.Шумицького стали слова учительки Євдокії Кузьмівни : «У житті усе не так і просто, тільки , друже, зброї не складай». Саме так і сталося . З юного поета виріс справжній майстер поетичного слова.

Ведучий 2. Хочемо ще зупинитися на збірках поезій С.Шумицького та історію появи їх у нашій школі. Для цього повернемося до розмови про його маму,

Галину Василівну, яка останнім часом жила в будинку навпроти школи. Після смерті сина залишилася сама. Часто виходила до хвіртки, говорила з перехожими і вдивлялась в далечінь, ніби сподіваючись побачити там свого Стасика. Школярі разом з учителями нашої школи Завгородньою Тетяною Миколаївною та Кучерявою Лідією Марківною були частими гостями в її домі. Допомагали по господарству і просто проводили час в розмовах і спогадах про Станіслава Шумицького. Вона подарувала школі три збірки, на одній із яких є навіть слова, написані рукою автора для своєї матусі.

Ведучий 1.Перша збірка його віршів «Ознаки вірності» вийшла у 1963 році і складалася з 26 віршів. Значне місце в збірці займають вірші про молодь і молодість, безпосередність і вірність своїй Батьківщині.

У другій збірці «Сорок ударів серця», яка вийшла друком через 3 роки у 1966 році, уже 54 вірші. Це свідчить про поетичне зростання автора.

«Герої приходять у пісню» (1971 року видання)- третя збірка поета, яка вміщувала 43 поезії. Перший цикл її «І мертвим, і живим»- це опоетизована розповідь про трудові будні земляків, героїзм воїнів у роки війни.

Вірність, чистота й щирість почуттів- головні мотиви другого циклу –«Білі вітрила».

Ведучий 2.І сьогодні , більше ніж через 40 років після смерті, його творчість незабутня. В пам’яті слова : «Я - коханого краю біограф і хіба що трохи поет ».

Іпишаємося тим, що ранкова зірка С.Шумицького зійшла саме тут і відбивала промені натхнення, радості, любові, людяності.