Десять заповідей для батьків Януша Корчака:

· 1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

· 2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та – третьому. Це і є незворотній закон подяки.

· 3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

· 4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй воно важке не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

· 5. Не принижуй!

· 6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

· 7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

· 8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.

· 9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, негарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись із дитиною - радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою